Абрам Кацнельсон (1914-2003)

Абрам Ісаакович Кацнельсон народився в місті ГорАбрам Кацнельсон (1914-2003)одня на Чернігівщині. У сім'ї любили поезію. Батько — вчитель математики, закоханий у цю точну науку, іноді писав вірші. На столику біля маминого ліжка завжди лежала книжечка поезій. Близькою подругою матері була вчителька мови і літератури Євгенія Гнатівна.

Часто в хаті Кацнельсонів збиралися городнянські вчителі (навіть ті, хто викладав географію, історію та інші предмети), декламували вірші Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, російських класиків. З учителів та учнів старших класів був організований хор, який виконував переважно народні пісні. Збереглася в Абрама Ісааковича фотографія матері в українському національному костюмі, яка теж співала в цьому хорі.

Вірші хлопець почав писати ще в шкільні роки, але, за порадою батька, вступив на фізико-математичний факультет Чернігівського педінституту. Юнак із задоволенням вивчав вищу математику і продовжував писати вірші, які друкував в обласній газеті (перші вірші «Календарні ли-стки» і «В музеї» з'явилися у пресі в 1930 році).

Двадцятиоднолітній юнак (уже студент філологічного факультету Київського університету) став автором збірки поезій «Краплі сонця». «Перший успіх, — згадує письменник, — прийшов до мене із віршем «Діжка», про який тепло відгукнувся Максим Рильський на одному із з'їздів поетів. Жартома можна сказати, що на скромній городнянській діжці я й в їхав у літературу...»

Перу А, Кацнельсона належить ряд збірок поезій: «Достигаю 11, плоди», «Ряст», «Передній край», «Погожі дні», «Посеред бурі», «Осіннє гроно» та інші.

Тривалий час Абрам Ісаакович — незмінний керівник семінару по-чаткуючих письменників. Тактовно, доброзичливо навчає він поетики літературну молодь. Від батька-вчителя, мабуть, перебрав Абрам Кан-нельсон ті чудові якості педагога, які допомагають йому передана і п СВОЇ знання і вміння іншим.