Анатолій Дрофань - Відомі українські письменники - Біографії письменників - Писатели Украины
Воскресенье, 04.12.2016, 04:54
Письменники України
Дякую за візит Гость | RSS
Меню сайта
Категорії разділу
Відомі українські письменники [50]
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 156
Статистика
Бесплатный анализ сайта
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Головна » Статті » Відомі українські письменники

Анатолій Дрофань

Анатолій Дрофань (1919-1988)

Анатолій Павлович народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім'ї за­лізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна.


В Ічні хлопець закінчив семирічку, відвідував музичний і фотогур­ток. Та найбільше любив уроки літератури, і насамперед читання творів свого земляка Степана Васильченка.


Перше оповідання А. Дрофаня «Перепел» з'явилося у 1945 р., а че­рез одинадцять років вийшла збірка оповідань «Журка з Сонцеграда».


Десяток років після війни Анатолій Павлович працював журналіс­том і практично не писав художніх творів. Причиною цього була не ли­ше складна праця журналіста, яка забирала багато часу, а й те, що вва­жався «підозрілим», оскільки перші два роки перебував на окупованій німцями Україні.


Особливо плідними для письменника були останні три десятиліття. За цей час він видав півтора десятка своїх книжок. Завоювали симпатії читачів романи «Таїна голубого палацу», «Буремна тиша»; повісті «У кожному камені — іскра», «Біла криниця», «Загадка старої дзвіниці»; до­кументальна повість «Коли ми красиві»; збірки оповідань «Троянди», «Альбіон», «Земля для квітів», «Сонцелюби»; збірка сатиричних опові­дань «Іменини»; книги для дітей «Про Барона, Мавру і Мале Вушко», «Коли я виросту», «Янехо» та інші твори.


Доповнюють образ Анатолія Дрофаня як людини спогади Миколи Самійленка, який вчився разом з Анатолієм Павловичем на філологіч­ному факультеті Київського університету. Він згадує, що вже тоді юнак помітно відрізнявся з-поміж студентів своєю дорослістю: зібраний, урів­новажений, розсудливий. Відчувалося, що мав більший життєвий досвід, мабуть, тому, що його тато був хворобою прикутий до ліжка і батьківсь­кі обов'язки в сім'ї рано лягли на плечі сина.


Анатолій Дрофань був середнього зросту, міцно складений, струн­кий і жвавий. Його строга атлетична постать не змінювалася до самої смерті такі люди не горбатіють, не згинаються навіть у похилому віці, ніколи не ходять з опущеною головою.


А ще, як згадує Микола Самійленко, він усе вмів і за все брався. Жур­наліст і письменник, Анатолій Павлович мав чималу сім'ю, ніколи не цу­рався фізичної праці: із завзяттям порався біля землі, вирощував сад, буду­вав, досконало знав автосправу, з любов'ю і вміло користувався автома­шиною, як тільки міг і чим тільки міг, помагав людям у їхніх скрутах.


Дорога письменника обірвалася на творчому злеті. Він саме здав до друку новий роман «Музи кохання». В останній день свого життя Ана­толій Павлович зайшов до видавництва «Радянський письменник» і по­клав на стіл редакторові доопрацьований з урахуванням зауважень ре­цензентів рукопис, сказавши, що роботу завершено. Того ж дня його не стало.

Категорія: Відомі українські письменники | Додав: bobrino (03.01.2013)
Переглядів: 680 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Пошук
Форма входу
Друзі сайту
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Любовь - часть жизни
  • Мини-чат
    300

    Рік створення сайту - © 2016Бесплатный хостинг uCoz