Борис Грінченко - Відомі українські письменники - Біографії письменників - Писатели Украины
Воскресенье, 04.12.2016, 04:53
Письменники України
Дякую за візит Гость | RSS
Меню сайта
Категорії разділу
Відомі українські письменники [50]
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 156
Статистика
Бесплатный анализ сайта
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Головна » Статті » Відомі українські письменники

Борис Грінченко

Борис Грінченко (1863 - 1910)

Борис Дмитрович Грінченко у дворянській родині на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту.


Батько письменника був сухою, суворою людиною. Усе в домі він намагався поставити на «панську» ногу (хоч можливості для цього були обмежені), а сина спрямувати на «панську» стежку. Не раз докоряв бать­ко хлопцеві за те, що той грався з «мужиками», карав за те, що знався зі «свинопасами», товаришував з «селюхами».


На все життя запам'ятав Борис ніжні руки матері, її тихий голос. Вона росіянка, дочка полковника, над усе любила свого первістка і, як могла, оберігала сина від холодних батькових очей. Тепло і ласку зна­ходив хлопець у діда Андрія, старого пасічника, та його сліпої дружини баби Гальки. Від них перейняв він рідну мову, народну пісню (хоча в сім'ї вимога була категорична: розмовляти виключно «по-благородно-му») і проніс любов до рідного слова через усе життя.


Ріс хлопчик лагідним, з вразливою душею, любив усе живе. Одного разу хотів навіть погладити вовка, що якось забрів на хутір.


У п'ять років навчився читати і майже одночасно почав писати. Шестирічним хлопчиком складав вірші, тоді «видав» на своєму хуторі кілька «журналів». З одинадцятирічного віку Бориса віддали, незважаю­чи на його літературний хист, в середню реальну школу в Харкові. Тут він продовжує свою «літературну діяльність»: «видає», крім російського, і український журнал; глибше знайомиться з літературою, народною творчістю.


Одного разу, на канікулах, перебираючи старі книжки у батьковій скрині (батько майбутнього письменника мав непогану бібліотеку), Бо­рис натрапив на Шевченкового «Кобзаря». Він одним духом прочитав книжку і на все життя полюбив Шевченкове слово.


Однак доля розпорядилася так, що цей єдиний навчальний заклад Б. Грінченкові не випало закінчити: за читання і розповсюдження забо­роненої літератури його було виключено зі школи й ув'язнено. П'ятнадцятирічному юнакові довелося пережити допити, знущання, хо­лод і голод. Коли поліція зрозуміла, що нічого не доб'ється від хлопця, вона звернулася за допомогою до Борисового батька. Страшно було, коли батько власноручно бив сина по обличчю, коли грубо знущався з нього рідний дядько. Борис мовчав. Після ув'язнення майбутнього пись­менника було звільнено на поруки батька і відправлено на хутір. Умов для продовження навчання більше не було: підірване здоров'я, матеріа­льні нестатки.


Б. Грінченкові вдалося підготуватися і скласти екзамен на звання народного вчителя при Харківському університеті. Він здобуває посаду вчителя й одночасно починає активно займатися літературною діяльніс­тю. У 1881 році в журналі «Світ» були надруковані його перші поезії.


Майже половину свого життя Борис Дмитрович віддав школі. На­вчаючи дітей рідної мови, він власноручно писав друкованими літерами тексти, відповідно оформлював їх і використовував як підручники, а та­кож сприяв виданню книжок. Б. Грінченко написав «Граматику» україн­ської мови, яка згодом стала основною частиною «Настусиної читанки» (Настуся єдина донька письменника). Складаючи цей своєрідний під­ручник для малолітньої доньки та її ровесників, автор мріяв про той час, коли діти зможуть навчатися рідною мовою. У передмові він писав: «Сю книжку написав татко Насті, як вона -не могла читати друкованого, бо воно дрібне, а в неї боліли очі, та й не було тоді таких українських книжок дитячих, щоб їх могли маленькі діти читати».


Усе своє свідоме життя письменник збирав приказки, прислів'я, на­родні дотепи та вірші, влучні вислови. Чимало зібраного матеріалу він умістив у читанці та букварі, які склав. Працюючи вчителем, Борис Дми­трович випустив кілька номерів журналу «Квітка». Під його керівництвом школярі підготували рукописний альманах «Думка», де, крім фольк­лорних творів, були вміщені перші літературні спроби дітей, а також опові­дання Б. Грінченка «Кавуни».


Учительська праця дала письменнику можливість глибоко вивчити психологічні особливості дітей, що позначилося на достовірному відо­браженні їх характерів (оповіданні «Екзамен», «Дзвоник», «Украла», «Непокірний» та інші).


Заслуговує на увагу і пейзажна лірика Б. Грінченка. Його вірші, в яких змальовано красу природи, пройняті любов'ю до батьківщини, до рідної землі. Деякі з них покладені на музику («Квітчані сльози», «Моги­ла», «Над Дніпром» та інші) і ввійшли у скарбницю музичної культури.


Невмирущу славу приніс Борисові Грінченку укладений ним «Сло­варь української мови» (1907), що став для нашого народу неоціненним скарбом.

Вірним другом і помічником Б. Грінченка упродовж усього життя була його дружина Марія Миколаївна Гладиліна-Грінченко (відома в літературі як Марія Загірня (1861-1928). Разом з чоловіком вона укладала словники, писала твори, видавала книги для дітей. На жаль, письменниця, яка так багато зробила для розвитку дитячої літератури на Україні, незаслужено залишилася забутою.

Категорія: Відомі українські письменники | Додав: bobrino (02.01.2013)
Переглядів: 367 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Пошук
Форма входу
Друзі сайту
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Любовь - часть жизни
  • Мини-чат
    300

    Рік створення сайту - © 2016Бесплатный хостинг uCoz