Дмитро Білоус - Відомі українські письменники - Біографії письменників - Писатели Украины
Воскресенье, 04.12.2016, 04:54
Письменники України
Дякую за візит Гость | RSS
Меню сайта
Категорії разділу
Відомі українські письменники [50]
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 156
Статистика
Бесплатный анализ сайта
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Головна » Статті » Відомі українські письменники

Дмитро Білоус

Дмитро Білоус (1920 - 2004)


Читачі знають Дмитра Білоуса як дотепного гумориста, їдкого са­тирика, вмілого перекладача, тонкого лірика, дитячого письменника, драматурга.


Дмитро Григорович Білоус народився в селі Курманах на Сумщині. «Сімеєчка в мого батька, згадує письменник, була, як у того Омелечка, що про нього в пісні співається, одинадцятеро дітей. Я був деся­тий».


«Першою грамотною людиною в роду, пише Д. Білоус, був мій дід Микола, батьків батько... А грамотним був у тому розумінні, що вмів читати молитовник, сонник. Був дотепним... Часто говорив у риму, «до прикладу». Тож: це була своєрідна усна творчість...».


Мати Дмитра була жінкою великої доброти, лагідної вдачі, вро­дженого педагогічного такту. Вона ніколи не підвищувала на дітей го­лос. А коли посилала когось із хлопців до колодязя, просила: «Принеси, спасибі тобі, синку, відерце води». І оце «спасибі тобі» за ще не виконану роботу чудодійно впливало на дітей: не було такого випадку, щоб хтось не послухався.


Батько Дмитра Білоуса закінчив усього три класи церковнопарафі­яльної школи, але дуже любив читати книжки, тому багато знав. Довги­ми зимовими вечорами він читав дітям Шевченка, Остапа Вишню, Грабовського. До Григорія Білоуса часто йшли люди за порадою. «Як Ми­колайович скаже, так і буде», говорили вони. А батько усе життя пра­гнув допомогти скривдженим, захистити правду.

Жила сім'я Білоусів дружно. Цінували тут працю, любили жарт. Змалку Дмитрик також допомагав батькові по господарству: пас корову, ходив до лісу по гриби та ягоди, порався на городі.

Не всі діти Білоусів мали одяг і взуття, щоб взимку ходити до шко­ли. Одні-однісінькі чоботи були на таку велику сім'ю. Приходила старша сестра зі школи, скидала ті чоботи, і взував їх Дмитрик. Лише сестрину свитку соромився одягати. Але оскільки іншої вдяганки не було, йшов на вулицю в жіночій одежі.

Щоб чимось зайнятись у холодну зимову пору, діти складали вірші, пісні, вигадували цікаві сюжети, а якось вирішили організувати домаш­ній самодіяльний гурток, де розігрували сцени з власного життя та життя односельців. Були тут і «артисти», і «глядачі».


Люди в селі любили малого Дмитрика, а особливо сусідка Білоусів, яка не мала власних дітей. Вона завжди чимось частувала його, а одного разу привезла з міста справжню куповану іграшку полотняного цуци­ка, набитого тирсою. Яка то була радість для хлопчика!


У сім'ї Білоусів існували свої сімейні літературні традиції: батько писав п'єси, старший брат Олекса друкував ліричні поезії. А десятирічний Дмитро заявив про себе однокласникам жартівливим ві­ршем:


Одного разу по чиїйсь адресації

Болсик Роман пішов до кооперації.

Увійшов туди і став. Продавець його

спитав: Чого треба тобі, Божик,

Чи не вкрасти хочеш ножик?


Хлопчиком приїхав Дмитрик до тоді столичного Харкова, де він працював і вчився в дитячій трудовій комуні імені Ф. Дзержинського. Тут народився перший вірш Д. Білоуса «Весняні акорди».


«Незабутні для мене уроки мови й літератури, які викладав рідний брат Павла Тичини Євген Григорович у 7-й Харківській школі, згадує Дмитро Григорович. У цій же школі навчався і його син Владик, що теж писав вірші. Я дружив з ним, бував у них вдома».

 

  Навчання на філологічному факультеті Харківського університету перервала війна. У складі студентського батальйону добровільно пішов на фронт, був тяжко поранений. Продовжив навчання Д. Білоус у Київ­ському університеті.


Дмитро Григорович побував у Болгарії, де вивчав болгарську мову і літературу. Невдовзі він став перекладачем з болгарської.


У 1969 році в Тернополі на театральній сцені тисячі глядачів вітали драматурга Д. Білоуса із вдалим дебютом: обласний драматичний театр показував перекладену ним героїчну драму у віршах болгарського авто­ра Камена Зідарова «Цар Шишман». Крім цього, він перекладав рідною мовою твори російських, грузинських, вірменських авторів.

Дмитро Білоус автор багатьох книжок для дітей і про дітей: «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих, рогатих і без­рогих», «В класі і в лісі» та інших. Дитячим творам поета притаманні дві ознаки: використання елементів гумору, пізнавальності та інформатив­ності. Наприклад, дізнавшись, що іволга відлітає з нашого краю аж на Мадагаскар, де столиця Антананаріву, автор так описав розмову перелі­тних птахів у поемі «Сад на Лисій горі»:

                                       Крук до Іволги: Кар-р! Кар!

Ти куди? Мадагаскарр?!

/ вона йому уривком співу:

Ан-та-на-іш-рі-і-ву!


Найбільшу, мабуть, славу принесла Д. Білоусу збірка «Диво кали­нове» (1988). Усе життя поет мріяв про те, щоб привернути увагу дітей до краси нашої солов'їної мови. І він написав такі вірші, які спочатку про­звучали по радіо, а потім вийшли окремою книжкою. Чому автор назвав так книжку «Диво калинове»? Ось його відповідь: «Чому така назва? Тому що в народі краса часто порівнюється з калиною, яка навесні вкрита білими квітами, а восени янтарно-червоними гронами тодів і листя. Та й у піснях: «Дівчина, як калина», «Калиновімости», що з'єднують людей. І мова наша калинова гілка в рясному саду братніх мов».

Категорія: Відомі українські письменники | Додав: bobrino (03.08.2010)
Переглядів: 9017 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 2.9/8
Всього коментарів: 3
3  
гарно дякую дуже допомогло:)

2  
Хотя бы один стих добавили к его биографии!

1  
hi

Имя *:
Email *:
Код *:
Пошук
Форма входу
Друзі сайту
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Любовь - часть жизни
  • Мини-чат
    300

    Рік створення сайту - © 2016Бесплатный хостинг uCoz