Любов Забашта (1918-1990)
Любов Василівна Забашта — поетеса,
драматург, прозаїк — народилася в місті Прилуки на Чернігівщині.
З дитинства дівчинка полюбила
поезію, пісню і, будучи третьокласницею, вже почала складати вірші. Вперше
вірші Любові Забашти були надруковані в газеті «Правда Прилуччини» (1935).
У свій час майбутню поетесу
підтримав П. Г. Тичина, що значно окрилило дівчину. А було це в середині
тридцятих років. На обласній нараді молодих літераторів у Чернігові виступала і
сімнадцятирічна Люба. Вона читала вірші про дівочі мрії і про квіти. Це було
досить несподівано, оскільки основна маса початківців присвячувала свої поезії
піднесенню сільського господарства і промисловості, ударництву. Павло
Григорович, який був почесним гостем і активним учасником зльоту, похвалив
молоду авторку і сказав, що від квітів не треба відвертатися і варто вміти
бачити красу природи.
Після закінчення школи Л. Забашта
вчилася в Одеському водному інституті, потім працювала інженером-кораблебудівником.
Поетеса наполегливо готувала свою
першу збірку, але почалася війна, тому і не вдалося-її видати.
У роки війни Любові Василівні
довелося пережити трагічні й тяжкі випробування (загинув чоловік, з яким
прожила всього рік). «Я долю вдовину сама випивала до дна. По власному горю я
знаю, що значить війна», — писала Л. Забашта у поезії «Голос серця».
У повоєнний час без відриву від
виробництва Любов Забашта вчилася на літературному факультеті Київського
педагогічного інституту ім. О. М. Горького.
Перша збірка віршів для дітей
«Паляниця-білолиця» була опублікована в 1963 році. Пізніше вийшли друком збірки
віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість
«Будинок мого дитинства» та інші твори.
У 1968 році була надрукована
драматична поема «Дівчина з легенди», поставлена пізніше на сцені
Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Відома й інша
драматична поема — «Тернова доля» (про великого Кобзаря).
Любов Василівна взяла на виховання
маленьку Оксанку. Тільки тоді вона відчула, яка то радість — дитина. Звичайно,
прибавилося клопотів, роботи, але скільки додалося творчого натхнення! Адже для
неї, маленької, і писати треба по-іншому.
Творчий доробок Л. Забашти
нараховує ряд поетичних збірок, кілька книжок прози, декілька п'єс і
драматичних поем. Чимало віршів, покладених композиторами на музику, стали
популярними піснями («Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого
дитинства», «Засихає в степу материнка» та інші).
