Микола Вінграновський (1936-2004)
 Микола Степанович Вінграновський — поет,
прозаїк, кіноактор, кінорежисер, сценарист— народився в місті Первомайську на Миколаї-вщині.
Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що
змалечку пам'ятав лише степ; скрізь, куди не
глянь, — степ, степ і степ.
Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні лісів, ні
Десни, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі
повоєнні роки.
 М. Вінграновський закінчив Всесоюзний державний інститут
кінематографії, працював на Київській
кіностудії ім. О. Довженка.
Євген Гуцало згадував, як влітку 1961
року юний І. Драч познайомив його в редакції «Літературної газети» з М.
Вінграновським, котрий приїхав з Москви
"до Києва на кіностудію. «Я радий був познайомитися з поетом, писав Є. Гуцало, — чиї вірші справили на мене таке глибоке враження. Та й не тільки вірші! Адже він... щойно
тріумфально знявся в головній ролі у
кінофільмі свого вчителя Олександра Довженка «Повість по-лум яних літ»...»
Писати вірші почав у студентські
роки, а 7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла із заголовком на
всю четверту сторінку: «Микола
Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж
п'ятнадцять віршів молодого автора.
Перша поетична збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 р.,
а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій».
У дитячу літературу М.
Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років,
коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і
«Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко»,
а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній
ранок», «Літній вечір» та інші.
М. Вінграновський активно працює і в прозі, яку почав
створювати давно, майже одночасно з
поезією. З-під його пера вийшли книжки повістей та оповідань «Первінка»,
«Сіроманець», «На добраніч» та інші.
Добре відомий Микола Степанович і
як актор, режисер, сценарист. Це не лише його фах, спеціальність. Це і характер
мислення, стиль написання.
Одного разу кореспондент «Літературної України»
поцікавився, чим викликане звертання М. Вінграновського до різних жанрів
літератури і мистецтва. Відповідь була така: «Воно виходить у мене, сказати
б, само по собі. Це не моя примха, не
спеціальна запрограмованість. Справді, десь воно само у мене йде — і дитячі книжки, і твори для дорослих, і режисура, і ті
ролі, що їх зіграв як актор. Це не обтяжує і не заважає. Навпаки, якось міняється
ритм твого внутрішнього життя».
| 
