Оксана Іваненко (1906 -1997)

Народилася Оксана Дмитрівна в Полтаві. Її мати працювала вчи­телькою в дитячому притулку при «Домі трудолюбія». Батько був редак­тором газети (пізніше — вчителем мови й літератури), тому слова «гранки», «коректура», «верстки» увійшли в життя дівчинки з перших кроків. У шість років Оксана вже сама видавала журнал для дітей «Гриб», «передплатна ціна» якого — два аркуші паперу.

Ось що розповідає про своє дитинство сама Оксана Дмитрівна: «Мені здається, у мене було надзвичайне дитинство, насичене, вщерть за­повнене якимись цікавими подіями, справами. Хоча в сім'ї було лише двоє дітей — я і старший на два роки за мене брат, — але ми росли, вчилися у великому дитячому середовищі. В домі у нас жили наші ровесники — двою­рідні брати і сестри, багато маминих учнів».

З дитинства Оксана захоплювалася літературою: «У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній кімнаті, і щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання..., і тому так нам і не вдалося її упорядкувати. Бібліотека — це було наше володіння».

Перебуваючи з дитинства у «педагогічному середовищі», Оксана і сама мріяла стати вчителькою. Тому, коли в роки першої світової війни мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала без­платну школу для дітей біженців і робітників, дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.

У шістнадцять років Оксана почала працювати вихователькою в до­шкільному дитбудинку. Тут вона створює інсценівки і казки спеціально для дітей, котрі зразу ж доходили до малого читача: твори читали діти або ді­тям, а інсценівки ставилися на сцені. Письменниця згадує кумедний випа­док, коли завідувачка дитсадка, в якому вона працювала вихователькою, замкнула її в кабінеті, наказавши написати п'єсу для дитячого ранку. «Ув'язнення» мало тривати до тих пір, поки п'єса не буде готова.

Навчаючись у Харківському інституті народної освіти, О. Іваненко влітку працювала вихователькою в колонії імені Горького, якою керував видатний педагог А. С. Макаренко. Найкращі спогади юності пов'язані в письменниці з цією роботою. Згодом вона стала прообразом Оксани Варської у повісті Антона Семеновича «Педагогічна поема».

Своє перше оповідання «До царя» опублікувала письменниця в жу­рналі «Червоні квіти» (1925), а перша книжка для дітей «Майка та жаб­ка» була надрукована в 1930 році. Відтоді вийшло у світ близько п'ятдесяти книжок для юних читачів.

Не обминула війна сім'ю О. Іваненко: не повернувся чоловік (він загинув під Києвом у сорок першому).

«Ми так щасливо з ним жіти, що всі мої подруги не те щоб заздрили мені, але для багатьох це було немов еталоном сімейного життя — мій чо­ловік, моя старша дочка Волечка — загальна улюблениця. «Пожити у вас, — козача Натачя Забіла, — однаково, що побувати в будинку відпочинку».