Вадим Крищенко (народився в 1935 році)

Вадим Дмитрович з'явився на світ першого квітня. Друзі поета радять йому відлік своїх років починати принаймні з другого числа, бо його запросини на іменини звучать як першоквітневий жарт.

Народився він у місті Житомирі, коли батьки були ще студентами педагогічного інституту. Дитинство його минуло в бабусі у селі Глибочок Житомирської області. Бабуся з її добрим баченням світу, з радісним сприйняттям неба і землі мала благодатний вплив на хлопчика. По війні, коли тато повернувся з фронту, Вадим з батьками оселився в Житомирі. Батьки вчителювали, а хлопчик ходив до школи. Хата повнилася книгами, і це в якійсь мірі визначило його любов до слова. Після інколи Вадим продовжив навчання в Київському університеті на факультеті журналістики. Грав у студентському театрі, відвідував літературну студію, якою керував Ю. Мушкетик, а старостою був В. Симоненко.

Починав свою творчість Вадим Крищенко як ліричний поет. Але вже тоді Андрій Малишко йому сказав: «Вадиме, у Вас такий вірш, як пісня...» Йому це здалося навіть трохи образливим, і лише згодом зрозумів, що це була велика похвала, та ще й від такого майстра!

Не забуває поет і про дітей. Ряд збірок засвідчують його невтомну працю в красному письменстві для малят.

Як зізнається Вадим Дмитрович, іноді починає писати вірш, а виходить пісня, або навпаки. Його поезії давно привернули увагу композиторів. Задушевні пісні, які знають і люблять у кожній українській хаті і далеко за межами України, народилися у співдружності з такими композиторами, як І. Поклад, В. Філіпенко, О. Злотник, О. Осадчий, Г. Татарченко, О. Морозов та іншими. Воістину невичерпна кришталева чаша поетового натхнення. Та найкраща його пісня ще в дорозі.