Віктор Близнець - Відомі українські письменники - Біографії письменників - Писатели Украины
Воскресенье, 04.12.2016, 04:52
Письменники України
Дякую за візит Гость | RSS
Меню сайта
Категорії разділу
Відомі українські письменники [50]
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 156
Статистика
Бесплатный анализ сайта
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Головна » Статті » Відомі українські письменники

Віктор Близнець
Віктор Близнець (1933 - 1981)


«Я належу до того покоління, якому випав шматочок безкінечно ра­дісного довоєнного дитинства», згадував письменник.


Народився Віктор Семенович Близнець у селі Володимирівка на Кіровоградщині. Він був четвертою дитиною у сім'ї. Батько росіянин, мати українка. Вони одружилися, коли йшла громадянська війна, і за­мість весільної подорожі молоде подружжя відправилося на південний фронт бити Врангеля. Після війни батьки оселилися на Кіровоград­щині й зажили мирним життям.


Письменників часто запитують, хто вплинув на формування їх як літераторів. Віктор Близнець в автобіографії дає відповідь: «Питаєте про впливи, про літературне навчання... Одна людина була для мене і Шекспіром, і Котигорошком, і Сагайдачним. Це мій батько. Він для мене жива історія з усім минулим, сучасним і прийдешнім». Батько відкрив для нього книгу життя, книгу землі. Мати пильно оберігала своє родинне во­гнище і повчала: не свисти в хаті, не гойдай ногами, не тарахкоти лож­ками... І кожне її повчання від чогось застерігало. Зростав хлопчик серед безконечних сивих полинових рівнин і безмежного неба у високості. Степ і небо увійшли в душу майбутнього письменника назавжди. А ще була річечка, захоплюючі ігри «в білих і червоних», а в неділю скачки на конях, привілля в степу, де хлопчаки цілим гуртом пасли колгоспні табу­ни.


Потім було навчання у школі, але його перервала війна. Разом з дорослими Віті довелося пережити важкі часи окупації, голод, жахи. Піз­ніше однією з тем його творчості стане тема - «діти війни». Після закін­чення війни продовжував учитися. Школа тоді була без книжок, зошитів, олівців. Пам'ятає, як його мама, сільська вчителька, фарбувала крохма­лем газету і з пам'яті відтворювала сторінку букваря, бо в цілому селі не збереглося жодного. А ввечері ця газета знову фарбувалась, і писалися на ній літери, склади. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай по­писував вірші.

Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Всі до­рослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам 'ятає». Вік­тор Близнець дуже яскраво пам'ятав геть усе. Особливо згадувалися йо­му повоєнні роки і ночі в степу. Він стеріг трактора, і йому треба було дочекатися зміни старого діда Вернигору, нічного сторожа. Хлопчик сидів на порозі дерев'яного вагончика і спостерігав, як заходить сонце. Тільки він, степ, тиша і вечорова зоря, що сходила на небі. Для нього це було як щоденне кіно. Хлопчик вслухався в тишу, чи, бува, не почує, як шкарбають на шляху дідові валянки і як глухо покашлює дід. Він довго так сидить, аж поки не вловить стукіт копит. Це його товариш Агіьошка править конем, сидячи верхи на бочці-водовозці. У них є домовленість розказувати один одному казки. Альошка вмощується біля нього, і Вітя починає спочатку про Івана-Побивана, про барона Мюнхаузена, про Кожум'яку, а потім страшні, про лисого степового чорта, що ховаєть­ся в житі. Від тих казок самому стає моторошно, а коли подумає, що Альошка може поїхати і він залишиться сам, починає вигадувати свої ка­зки, лиш би затримати друга...

Уже будучи дорослим, Віктор Близнець часто любив читати казки. Він закінчив факультет журналістики Київського університету і став ві­домим письменником. Був щирий, по-дитячому наївний. Коли в товари­стві заходила мова про якийсь маловідомий твір і йшло його жваве об­говорення, Віктор Близнець переважно мовчав. Уже скрадалась думка, що він цього твору не читав і раптом коротке, влучне й оригінальне судження. Так ішла інтенсивна робота думки і душі. Прийшов у літера­туру з оповіданнями для дорослих, та скоро відчув, що його покликан­ня писати для дітей. Для них він переклав з давньоруської і переказав літопис «Повість минулих літ». Деякі з його творів автобіографічні. Письменник навіть повість «Звук павутинки» присвятив трав'яним кони­кам, хрущам, тихому дощу, замуленій річечці як найкращим спогадам дитинства.



Категорія: Відомі українські письменники | Додав: bobrino (01.01.2013)
Переглядів: 1141 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Пошук
Форма входу
Друзі сайту
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Любовь - часть жизни
  • Мини-чат
    300

    Рік створення сайту - © 2016Бесплатный хостинг uCoz