Оксана
Іваненко (1906 -1997)
Народилася Оксана Дмитрівна в Полтаві. Її мати працювала
вчителькою в дитячому притулку при «Домі
трудолюбія». Батько був редактором
газети (пізніше — вчителем мови й
літератури), тому слова «гранки», «коректура»,
«верстки» увійшли в життя дівчинки з перших кроків. У шість років Оксана вже сама видавала журнал для дітей «Гриб»,
«передплатна ціна» якого — два аркуші паперу.
Ось що розповідає про своє дитинство сама Оксана
Дмитрівна: «Мені здається, у мене було
надзвичайне дитинство, насичене, вщерть заповнене якимись цікавими подіями, справами. Хоча в сім'ї було лише двоє дітей — я і старший на два роки за мене брат, — але ми росли, вчилися у великому дитячому середовищі. В домі у нас жили наші
ровесники — двоюрідні брати і сестри, багато маминих учнів».
З дитинства Оксана захоплювалася
літературою: «У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній
кімнаті, і щоліта ми з братом починали
її впорядковувати, але поринали в читання..., і тому так нам і не вдалося її
упорядкувати. Бібліотека — це було наше
володіння».
Перебуваючи з дитинства у «педагогічному середовищі»,
Оксана і сама мріяла стати вчителькою. Тому, коли в роки першої світової війни
мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала безплатну школу для дітей біженців і робітників,
дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.
У шістнадцять років Оксана почала
працювати вихователькою в дошкільному
дитбудинку. Тут вона створює інсценівки і казки спеціально для дітей, котрі зразу ж доходили до малого читача: твори
читали діти або дітям, а інсценівки ставилися на
сцені. Письменниця згадує кумедний випадок, коли
завідувачка дитсадка, в якому вона працювала вихователькою, замкнула її в кабінеті, наказавши написати п'єсу для
дитячого ранку. «Ув'язнення» мало тривати до тих
пір, поки п'єса не буде готова.
Навчаючись у Харківському інституті народної освіти, О.
Іваненко влітку працювала вихователькою в колонії імені Горького, якою керував видатний педагог А. С. Макаренко. Найкращі спогади юності пов'язані в
письменниці з цією роботою. Згодом вона стала прообразом Оксани Варської у
повісті Антона Семеновича «Педагогічна поема».
Своє перше оповідання «До царя»
опублікувала письменниця в журналі «Червоні квіти» (1925), а перша
книжка для дітей «Майка та жабка» була надрукована в 1930 році.
Відтоді вийшло у світ близько п'ятдесяти книжок для юних читачів.
Не обминула війна сім'ю О. Іваненко: не повернувся
чоловік (він загинув під Києвом у сорок першому).
«Ми так щасливо з ним жіти, що всі
мої подруги не те щоб заздрили мені, але для
багатьох це було немов еталоном сімейного життя — мій чоловік, моя старша
дочка Волечка — загальна
улюблениця. «Пожити у вас, — козача Натачя Забіла, — однаково, що побувати в будинку відпочинку».
Це все урвала війна. Я лишилася сама
з дітьми. Сину було чотири місяці, коли почалася війна, ми його навіть ні разу
не встигли сфотографувати, і разом з
моїм і Вопеччиним фото на фронт чоловік узяв, замість картки, Вітьчиного ведмедика».
З 1947 року по 1951 Оксана Дмитрівна
була головним редактором журналу «Барвінок».
В особі Оксани Іваненко поєднались
письменник, педагог, історик, літературознавець. її романи про Т.
Шевченка та Марка Вовчка, оповідання про Андерсена,
повість про першодрукаря Івана Федорова
— це не лише
наукові біографії, а й чудові художні твори.
Роботу над епопеєю про життя Великого Кобзаря «Тарасові
шляхи» письменниця розпочала ще в довоєнні роки. У 1939 році
вийшла у світ повість «Тарасові шляхи», а в 1961 — під цією ж назвою роман з п'яти частин,
який охопив усе життя поета. Твір написаний на багатющих архівних, мемуарних,
наукових джерелах. О. Іваненко побувала в тих місцях, де зупинявся поет,
вивчила все, що збереглося про Т. Шевченка
і його епоху. Цим і пояснюється величезний успіх «Тарасових шляхів».
Книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно
розповідає дітям про велич Кобзаря, а також
популяризує його поезію.
Відома О. Іваненко і як автор казок
(«Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» та інші). Важливе місце у
творчості письменниці займають природничі
казки (наприклад, «Лісові казки»), написані на науковій основі.
Майже все творче життя Оксани Дмитрівни пов'язане з Києвом, який надзвичайно любила. З приходом весни вона переїздила в чарівну Кончу-Озерну. Ростуть тут клени, берізки, горобина, що їх посадила сама. А поруч — сад, у глибині якого — блакитний столик і дві лавки. Це— «садовий кабінет». Тут особливо легко писалося, згадувалося... А написано нею десятки книжок про дорослих і дітей. Чималий доробок...
|