Панас Мирний (1849 - 1920)

(Панас Якович Рудченко)

«День у день дійсний статський радник Рудченко виходив уранці з власного будинку по тихій полтавській вулиці й прямував до казенної палати. Низько вклонялися «його превосходительству» знайомі перехожі, виструнчувався, беручи під козирок, заклопотаний поліцейський. У чиновницькому віцмундирі, підтягнутий, зосереджений, Рудченко привітно відповідав на «поклони» і йшов далі. Перехожі квапилися до своїх місць роботи, а поліцейський впадав у задуму. Полтавська жандармерія ось уже скільки місяців шукає якогось Рудгана, небезпечного «видатного діяча українського руху», що під прізвищем Панаса Мирного переховується десь у Полтаві. «Може, той злочинець заховався навіть серед цих перехожих? — розмірковує поліцейський. — Але спробуй розпізнати його!..:»

Чи могли знати жандарми, що той «небезпечний діяч» і є «пан Рудченко»?

Панас Мирний народився в місті Миргороді. Сім'я Рудченків була великою ( в ній росло четверо синів і дочка), а батьків заробіток — практично єдиний засіб до існування — мізерний. Але, незважаючи на відчутні матеріальні труднощі, батько мріяв про те, щоб діти здобули освіту.

Біографія Панаса Мирного не дуже багата на події: навчання у Миргородському парафіяльному училищі, потім — у повітовому училищі; з чотирнадцяти років — чиновницька служба. Майже безвиїзно жив у Полтаві.

Чому так порівняно мало людей знало, що в особі сумлінного, працьовитого чиновника криється славетний український письменник? Так хотів сам Панас Мирний. Він вважав, що популяризація його особи як письменника в умовах царської цензури, заборони української мови може нашкодити службовому становищу, а посадою Панас Якович дорожив, оскільки чиновницька праця була для нього єдиним засобом до існування. Тому вдень він сумлінно ніс службу, а у вільний від роботи час повністю віддавався літературній діяльності, творчості.

Теплі спогади залишили про Панаса Мирного співробітники, знайомі. Наприклад, лікар С. Мороз так писав про останні роки його життя: «Високого росту, трохи згорблений старий, з похиленою вниз головою, зосереджений, вдумливий, привітний у розмові, добродушний, скромний, у повсякденному житті глибокий гуморист — таким пригадується мені Панас Мирний...Складалося враження, що він навіть намагався приховувати свій великий письменницький талант».

Всесвітню славу письменникові приніс роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1872-1875). Вперше він вийшов у світ в Женеві з підзаголо-вком «Роман з народного життя П. Мирного та І. Білика» (1880). На Україні твір надрукований у 1903 році під назвою «Пропаща сила».