Павло Грабовський (1864 - 1902)
 Недовгим було життя П. Грабовського, трагічним. Ось рядки
його сумної автобіографії: «Як подивлюся
я на своє життя від початку, так не було в йому нічогісінько майже світлого, крім важкої праці, злиднів,
хвороб та пропадання серед
жорстоких, запеклих людей, серед нелюдських та катівських громадських обставин.
Горем та злиднями почалося моє життя,
горем та злиднями й скінчиться. Але не треба мені світових заман та ласощів,
аби тільки дачи спромогу працювати
для рідного краю».
Павло Арсенович
Грабовський народився на Харківщині в родині паламаря.
Сім'я жила дуже бідно. Життя стало ще важчим, коли помер батько. Хлопчикові тоді виповнилося вісім років,
і він почав ходити до школи. З раннього дитинства майбутній поет
любив слухати народні пісні, що часто їх співала мати, та казки, які
розповідала бабуся. Коли Павло навчився читати, він почав користуватися
сільською бібліотекою. Незважаючи на те, що була вона убогою, хлопчик знаходив
там казки та розповіді про життя святих, які приваблювали його.
З теплотою і любов'ю згадував Павло Арсенович викладача
літератури Харківської духовної семінарії,
куди перейшов вчитися в 1879 році після закінчення Охтирської бурси.
Педагог за покликанням, він добре знав свій
предмет і вмів прищепити любов до літератури учням. Незважаючи на злиденне
матеріальне становище, Павло був одним з кращих учнів семінарії.
У 1882 році за участь у революційній діяльності його було арештовано і відправлено з Харкова в село Пушкарне під нагляд поліції.
Небагато прожив поет — всього тридцять вісім років. З них двадцять літ минуло в
неволі, в тяжкій хворобі.
Як свідчать документи, свої ранні вірші Павло Грабовський
почав писати у Пушкарному. В ті ж роки
написав поет і вірш «Швачка». Він достатньо знав життя цих трудівників,
щоб реально змалювати узагальнену картину важкої, підневільної праці (його
рідна сестра теж була швачкою). Цей вірш, як
і чимало інших віршів для дорослих («Прачка», «Нетяга»), перейшов у
дитяче читання.
Дитяча тематика приваблювала письменника протягом усього
життя. Він майстерно відтворює красу рідної природи, розкриває багатий внутрішній світ ліричного героя у
віршах-мініатюрах, що увійшли до циклу
«Дріб'язочки» («Я пройдуся вздовж гаєчка», «Соловей» та інші); вдало змальовує прихід весни у циклі «Веснянки»;
піднімає тему захисту природи («Щоглик»); зображує тяжке сирітське
життя, поневіряння дітей, гірку долю
наймитства («Дітки маленькі кликали маму», «Вийшла з хати стара мати»,
«Сердешні діти... батька взято»).
Відомі і талановиті переклади П. Грабовського творів О.
Пушкіна, М. Некрасова,
І. Сурикова, що ввійшли у дитячу літературу.
| 
